Старший лейтенант Максим Іващенко, командир розвідувальної роти 100 окремої механізованої бригади, розповів про трансформацію війни та сучасні виклики, з якими щодня стикаються українські військові на Донеччині.
Киянин Максим, який до повномасштабного вторгнення працював у сфері інтернет-маркетингу, 24 лютого 2022 року добровільно вступив до лав 126 батальйону ТрО Києва. Перші місяці він виконував завдання у Дарницькому районі, а вже з липня воював на сході країни у складі того ж підрозділу, обіймаючи посаду заступника командира роти вогневої підтримки. У серпні 2023 року перевівся до бригади імені Богуна, яка була розформована після боїв за Бахмут. Разом з побратимами Іващенко опинився у 100 омбр, де командує розвідувальною ротою.
“Сотка одразу вразила сучасним підходом – акцент на дронах, скидах, цифровій розвідці”, – ділиться Максим. На його думку, головне – постійно впроваджувати нові технології та миттєво реагувати на зміни тактики противника.
Повернувшись після тривалого лікування, Іващенко зіткнувся з новою реальністю: розвідка та робота на лінії фронту стали набагато небезпечнішими через масове використання ворожих БПЛА, дистанційне мінування та щоденні обстріли. “Тепер спостережні пости мають бути настільки замасковані, що навіть свої не знають точного розташування – ворог постійно полює на будь-який рух”, – розповідає він.
Він зазначає, що зараз перебування на позиціях триває по три-чотири місяці, а ротації можливі лише під час негоди. Це стає справжнім випробуванням для фізичного та психічного здоров’я бійців.
Головним викликом командир вважає нестачу підготовлених і мотивованих людей: “Навчальні центри часто працюють за застарілими програмами, а випускники замість бойового досвіду мають лише чергування та охорону”. Через це новобранці приходять у підрозділи без необхідних навичок для сучасної війни.
З матеріально-технічних потреб Іващенко називає критичну потребу у FPV-дронах, антидронових плащах, бронековдрах, утеплених пончо та ремонтній базі для автотранспорту. “Більшість цього доводиться купувати самостійно, але допомога волонтерів завжди дуже цінна”, – підкреслює він.
Попри всі труднощі, у розвідроти “Сталевої сотки” зберігається бойовий настрій та бажання вдосконалюватися разом із новими викликами. Історія Максима Іващенка – це приклад адаптації та стійкості українських воїнів, які щодня виборюють майбутнє країни на полі бою.
Підтримати Максима Іващенка та його підрозділ:
- Посилання для допомоги: https://send.monobank.ua/jar/8dMc4rJSpp
- Номер картки: 4441 1111 2426 3488 (Сергій Нагорнюк)
