Війна відсунула екологічні теми столиці на другий план, але проблеми з природно-заповідним фондом нікуди не зникли. У Києві понад 21 тис. га мають заповідний статус із жорсткими обмеженнями на будь-яку діяльність. Попри це, заповідні землі лишаються вразливими до втручань. КВ дослідила це на прикладі ландшафтного заказника місцевого значення “Деснянські луки” — останньої збереженої природної заплави в межах міста. Тут зафіксована ціла палітра посягань – від стихійних сміттєзвалищ до самочинного будівництва і прокладання стратегічних інженерних об’єктів.
Активність у заповідних межах
Кінець серпня 2025 року, фініш літнього сезону. На узбережжі Десенки в межах заказника люди відпочивають, рибалять, гуляють пляжем. Територія мала б залишатися недоторканою, однак індустрія мангалів і парасоль дісталася й сюди. На березі працює комплекс споруд під брендом кафе “Берег”, який став предметом кримінального розслідування через зведення без дозволів на землях комунальної власності, що з 2020 року входять до ПЗФ столиці.
З ухвали Північного апеляційного господарського суду випливає, що справа про знесення закладу харчування та повернення ділянки громаді триває в апеляції. Це оскарження рішення Господарського суду міста Києва від травня 2025 року, яким ТОВ “Бережок” зобов’язали демонтувати рекреаційні споруди на березі та відновити землю у первісному стані.
Йдеться про 0,3 га, з яких 0,17 га є частиною ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:201:0030 в межах заказника, а 0,12 га – це прибережна захисна смуга Десенки. Правоохоронці нарахували тут 26 об’єктів: шість капітальних будівель загальною площею 149 кв. м, 18 тентових конструкцій на 335,5 кв. м та дві господарські споруди на 17,5 кв. м. Увесь комплекс функціонує як місце відпочинку з харчуванням.
Матеріали кримінального провадження демонструють схему легалізації. Ще у 2016 році громадянин Андрій Михалко, власник ТОВ “Бережок”, подав позов до Деснянського райсуду проти Віктора Мілевського, інсценувавши спір щодо права власності на сім будівель. Підставою вказувався інвестиційний договір 2007 року та мирова угода. Київрада як власник землі до процесу не була залучена, втім суд затвердив мирову і визнав право на споруди за Михалком.
У 2021 році право власності переоформили спочатку на третю особу, згодом – на ТОВ “Бережок”, яке Михалко заснував роком раніше. Ключова деталь слідства: на трьох ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:201:0235, 8000000000:62:201:0236 та 8000000000:62:201:02300, де нібито стояли будівлі, у реальності забудови не було. Їх використали для легалізації споруд, зведених поряд – на прибережній смузі та частині ділянки 8000000000:62:201:0030 в межах заказника, де й виявили кафе “Берег”.
Судом встановлено: рішень Київради щодо передачі ділянки 8000000000:62:201:0030 у власність чи користування не було, дозвільних документів на забудову теж, а об’єкти ТОВ “Бережок” є самочинним будівництвом. Водночас суд першої інстанції відмовив у скасуванні держреєстрації прав на будинки відпочинку і госпспоруди, тож прокуратура подала апеляцію. Свою апеляцію подав і “Бережок”. Розгляд призначено на 17 вересня 2025 року. Попри спір, заклад продовжує роботу, приймає гостей, здає в оренду альтанки.
Довідково: ТОВ “Бережок” зареєстроване у 2020 році, статутний капітал 60 тис. грн. Основна частка 83,33% належить Вікторії Михалко, 16,67% – Андрію Михалку. Підприємець пов’язаний ще з низкою компаній у будівництві, енергетиці, агросекторі та R&D.
Не один випадок: МАФи, альтанки й вирок умовно
“Бережок” – не єдина історія комерційної експансії в заказнику. За даними КЕКЦ, підприємець Григорій Синявський звів у межах “Деснянських лук” десяток МАФів. Це стало предметом кримінального провадження щодо самовільного зайняття землі та незаконної забудови на особливо цінних землях. Потерпіла сторона – Київрада, інтереси якої в суді представляє Департамент земельних ресурсів КМДА. Засідання у Деснянському райсуді призначене на 4 вересня.
Ще одна справа стосувалася громадянина Віталія Нещерета. У квітні 2023 року він облаштував 20 альтанок та будку охорони понад 130 кв. м на ділянці 8000000000:62:201:0030, яка йому не передавалася. Вину визнав. Суд призначив 2 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік.
Труба “Київводоканалу”: між безпекою міста й заповідним режимом
Окрема історія – передислокація плавучої насосної станції “Роса-300” через територію заказника. Станцію збудували у 1986 році як резерв на випадок надзвичайних ситуацій з питною водою. Вона належить ПрАТ АК “Київводоканал” і, за заявами компанії, може бути введена в дію за 6-8 годин. Навесні 2022 року Уряд і Київська міська військова адміністрація погодили переміщення станції з Осещини на Десенку для підключення до водомережі, а в липні столиця виділила на це кошти з резервного фонду.
Будівельні роботи стартували у жовтні 2022 року й тривали до весни 2023-го, доки про них не повідомив КЕКЦ і не втрутилися правоохоронці. Розпочато кримінальне провадження за фактом умисного пошкодження територій ПЗФ. Згодом прокуратура заявила, що передислокація “Роси-300” була технічно неможливою через неналежний стан обладнання, попри що з резервного фонду вже витратили 64 млн грн – близько 90% планової суми. Роботи зупинені, кошти зникли з горизонту, провадження об’єднане з розслідуванням ймовірної розтрати. Підрядником виступало ПП “Водоліт”.
“Київводоканал” публічно назвав справу маніпуляцією й заявив, що передислокація гарантує безпеку водопостачання. Також компанія наголосила, що на момент початку робіт заказник нібито не був остаточно оформлений. На інформаційні запити щодо узгоджень, маршруту і потужностей відповідей не надано.
Чому заповідники беззахисні: папери, межі й “лазівки”
Позиція про “неостаточне оформлення” спирається на процедуру створення ПЗФ, яка складається з чотирьох кроків: рішення Київради про оголошення, затвердження положення КМДА, оформлення охоронного зобов’язання на утримувача та винесення меж у натурі. У випадку “Деснянських лук” рішення Київради ухвалено у 2020 році, положення та охоронне зобов’язання затвердили лише у травні 2024-го, а межі досі не винесені.
За даними КЕКЦ, будівельники встигли зняти ґрунтовий шар на 1,38 га, збитки оцінені у 2,6 млн грн. Окремо в положення про заказник, розроблене профільним департаментом КМДА, вписали норму про заборону будь-якого будівництва, “крім прокладання нових інженерних мереж”. Формально це створює підставу для переведення “Роси-300”, хоча на момент старту робіт положення ще не існувало, і діяли загальні норми Закону “Про природно-заповідний фонд”, які забороняють забудову.
Проблема затяжного оформлення не унікальна. Урочище “Лиса гора” 31 рік без положення, що дозволяло розглядати там будівництво військового кладовища. Регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови” – без положення 21 рік, чим скористалися прихильники створення зони відпочинку на Оболонському острові й будівництва пішохідного мосту. Тим часом тодішньому директору департаменту захисту довкілля КМДА Олександру Возному повідомлено підозру у службовій недбалості через несвоєчасне реагування на загрози заказнику. Справу розглядає Деснянський райсуд, засідання призначене на 11 вересня 2025 року.
Хто має охороняти “Деснянські луки” і за які кошти
Згідно з рішенням Київради про оголошення заказника площею 314,13 га, його охорону і збереження покладено на КЕКЦ. У травні 2024 року розпорядженням КМВА затверджено положення, а також оформлено охоронне зобов’язання на КЕКЦ як утримувача. Фактично місто переклало відповідальність за третину тисячі гектарів на громадську організацію без бюджетного фінансування.
Екологи зауважують, що такий механізм законний, але потребує системної підтримки з боку міста. Частково долучається КП “Плесо”, яке обслуговує пляж “Троєщина” площею 2,5 га в межах заказника – прибирає, моніторить якість води, проводить обробки від шкідників. Водночас Деснянська РДА повідомляє, що її управління благоустрою фіксує засмічення, однак вважає відповідальним за прибирання саме КЕКЦ. Від лютого 2025 року РДА надіслала організації п’ять звернень і звернулася до КМДА з ініціативою передати заказник іншій установі.
КЕКЦ відповідає, що прибере стихійні звалища власними силами після збору коштів і за умов безпеки, а наразі ресурс зосереджено на судових процесах проти самочинних забудов і спроб прокладання труби. На запит КВ у департаменті екології КМДА підтвердили: цільового фінансування охорони для КЕКЦ не передбачено.
За останні п’ять років Київрада ухвалила 42 рішення про створення об’єктів ПЗФ, із яких 33 ініціював КЕКЦ. Охорона 30 об’єктів покладена на комунальні структури, 7 – на громадські організації, 5 – на державні заклади. КЕКЦ отримав під опіку одразу чотири великі території загальною площею близько 1,4 тис. га: “Конча-Заспа”, Троєщинські луки, Деснянські луки та Урочище Церковщина.
Цінність і значення “Деснянських лук”
“Деснянські луки” – це 314,13 га природної заплави Десни біля житлового масиву Троєщина. Тут мешкають рідкісні види рослин, комах, амфібій, риб і птахів, значну частину з яких внесено до Червоної книги України та міжнародних списків охорони. Територія входить до Дніпровського екокоридору міграції перелітних птахів, який Україна зобов’язалася берегти в межах Боннської конвенції, а також належить до водно-болотних угідь, що охороняються Рамсарською конвенцією.
Культурний вимір не менш важливий. Тут розташована охоронна зона пам’ятки археології місцевого значення – городище Троєщина-Вигурівщина XI-XII століть, давній шлях з Києва на Чернігівщину. Для мешканців густонаселеної Троєщини це ще й одна з небагатьох природних зон спокійного відпочинку.
Висновки
Щоб припинити посягання на заповідні землі, кожен об’єкт ПЗФ має бути повністю оформлений документально – від рішення про створення до винесення меж у натурі. Потрібні постійне патрулювання, швидке реагування на порушення та координація дій між утримувачами і владою. Охорона ПЗФ – спільна відповідальність громадських, комунальних і державних інституцій, якщо територія розташована на їхніх землях. І, зрештою, дотримання правил кожним відвідувачем. Будь-яка самовільна альтанка, “наливайка” чи купа сміття стає реальною загрозою для унікальної заплави, яка зберігає природну та культурну пам’ять міста.
