Багаторічна судова епопея довкола будівництва на вулиці Жилянській, 96-А отримала новий поворот. Касаційний адміністративний суд зобов’язав Міністерство культури повторно розглянути проєктну документацію ТОВ «НВП «Рестін» щодо зведення офісно-житлового та готельного комплексу. Раніше відомство відмовлялося погоджувати папери, що змусило компанію шукати справедливості у судах ще з 2021 року. Проте фактичне будівництво залишається під великим питанням, оскільки правоохоронці вже досягли значних успіхів у справі повернення цієї землі громаді Києва.
Ситуація довкола 0,54 га в Голосіївському районі нагадує юридичний лабіринт. Попри останню перемогу забудовника у касації, минулого року Генеральна прокуратура через суд домоглася розірвання договору оренди, термін якого і так сплив у липні 2022-го. Головним каменем спотикання стало сусідство з пам’ятками: Музеєм видатних діячів української культури та садибою Панаса Саксаганського. Експерти впевнені, що поява висотки призведе до руйнування історичних споруд і назавжди зіпсує архітектурне обличчя цього кварталу.
Колегія суддів 7 квітня 2026 року визнала, що відмова Мінкульту від 2019 року була протиправною. Судді акцентували на тому, що міністерство має розглянути документи по суті, а не просто посилатися на відсутність погоджень від міської влади. Це рішення є фінальним, проте воно вступає в дисонанс із реальним станом справ: земля вже офіційно не перебуває в оренді ТОВ «НВП «Рестін», а прокурори успішно оскаржують дозвільні документи в інших процесах.
Суть конфлікту з Міністерством культури
Історія почалася у липні 2019 року, коли «Рестін» подав заяву на погодження проєкту для ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:082:0019. Міністерство тоді відповіло відмовою, вимагаючи попередніх дозволів від КМДА. Компанія ж наполягала, що на момент подачі документів межі Історичного ареалу Києва не були належним чином затверджені (це сталося лише у серпні 2021 року), а отже, жодних специфічних обмежень вони нібито не порушували.
Шлях справи через судові інстанції був тернистим. Окружний адмінсуд Києва спочатку став на бік бізнесменів, але згодом Касаційний суд відправив справу на повторний розгляд. На «другому колі» Київський окружний адмінсуд та апеляція відмовили забудовнику, і лише зараз Касаційний суд частково реанімував претензії компанії. Це створює парадоксальну ситуацію, коли відомство мусить вивчати проєкт об’єкта, на який у забудовника вже немає законних прав щодо користування землею.
У 2021 році правоохоронці почали активно втручатися в процес, вказуючи на те, що багатоповерхова забудова в центрі Києва суперечить Генплану. На той момент «Рестін» вже мав Містобудівні умови та обмеження, видані ще у 2014 році, які передбачали будівництво 16-поверхової споруди заввишки до 57 метрів. Громадськість та екологи били на сполох, адже за нормативами висотність у цій зоні не повинна перевищувати 27 метрів.
Хто стоїть за скандальним будівництвом
За даними аналітиків, ТОВ «НВП «Рестін» має цікавий перелік бенефіціарів та зв’язків. Серед власників фігурують Володимир Шуляка та громадянин Німеччини Ігор Штрель. Останній відомий своєю роботою в структурах російських банків «ВТБ» та «Сбєрбанк» у Європі, а зараз розвиває інвестиційні проєкти в Україні, зокрема ЖК «Fjord». Раніше серед співвласників був відомий банкір Артем Лазня, чиє ім’я вже згадувалося в контексті скандальної забудови «садиби Родіна».
Не менш цікавими є зв’язки керівництва компанії з колишніми чиновниками. З 1996 по 2011 рік фірму очолював Віталій Поліщук, який є дядьком ексдиректора Департаменту земельних ресурсів КМДА Олексія Поліщука. Наступні директори також мали тісні стосунки з оточенням родини Поліщуків через інші спільні підприємства. Генпідрядником робіт було обрано ТОВ «Стандарт Констракшн», що пов’язане з проєктами родини Черновецьких.
Діяльність ключових департаментів КМДА, що відповідали за цю ділянку, теж супроводжується шлейфом скандалів. Департамент земельних ресурсів наразі очолює Валентина Пелих, яка має статус підозрюваної в іншій справі, а за містобудування відповідає Олександр Свистунов. Попри численні перевірки та звинувачення в хаотичній забудові столиці, ці посадовці продовжують працювати під кураторством заступників Віталія Кличка – Вячеслава Непопа та Владислава Андронова.
Протягом 2018-2022 років влада намагалася визначитися з долею Жилянської, 96-А. Депутати Київради кілька разів розглядали проєкти як про відмову в оренді, так і про її продовження. Деякі чиновники вказували на занедбаний стан ділянки та сміттєзвалище, інші ж акцентували на наявності дозволів від ДАБІ як на аргументі для збереження інвестицій. Зрештою, жоден із проєктів рішень так і не набрав голосів у сесійній залі, що змусило прокуратуру діяти радикально.
Наразі позиція Генпрокуратури ґрунтується на висновках наукових інститутів, які попереджають про катастрофічні наслідки для Музею видатних діячів української культури. Фундаменти старих будинків, де колись жили Леся Українка та Микола Лисенко, можуть просто не витримати тиску нової 16-поверхівки. Крім того, цільове призначення землі «для іншої житлової забудови» фактично не дозволяє будувати там готельний комплекс такого масштабу.
Юридична перемога в Касаційному адмінсуді дає «Рестіну» лише примарну надію. 16 липня 2025 року Касаційний господарський суд уже виніс постанову про обов’язкове повернення ділянки місту. Проте в Слов’янську (де базується Донецький окружний адмінсуд) триває інший розгляд щодо скасування самих містобудівних умов та дозволів на будівництво. Поки що прокурори виграють цей раунд, але апеляційна скарга забудовника все ще чекає на фінальне слово.
Музейний комплекс, заснований у 1987 році, залишається в зоні ризику, доки всі судові рішення не будуть остаточно виконані. Громадськість сподівається, що садиба Саксаганського врешті стане частиною музею, а не фундаментом для чергового готелю. Для Києва ця справа є показовою: чи зможе культурна спадщина вистояти проти інтересів великого бізнесу з міжнародним корінням та сумнівним минулим.
Аргументація сторін у судах зазвичай зводиться до таких пунктів:
- Позиція забудовника: межі історичного ареалу не були встановлені вчасно, а дозвіл на будівництво є чинним актом індивідуальної дії.
- Позиція прокуратури: ділянка входить до зони регулювання забудови ІІ категорії, де нове будівництво заборонено, крім реставрації.
- Позиція громади: будівництво знищить Музей видатних діячів української культури та порушить автентичне середовище Центральної планувальної зони.
На сьогодні Міністерство культури, яке очолює Тетяна Бережна, опинилося в ситуації, коли закон зобов’язує їх розглянути документацію, яку вони вже одного разу відхилили. Яким буде цей розгляд в умовах, коли земля повернута місту, а дозволи оскаржуються – залишається головною інтригою наступних місяців. Очевидно лише те, що крапка в цій історії на Жилянській ще не поставлена, хоча позиції захисників старого Києва зараз виглядають міцнішими, ніж будь-коли раніше.
