Колишній головнокомандувач Збройних Сил України, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний заявив, що на момент початку повномасштабного вторгнення росії Україна мала критичний дефіцит особового складу, озброєння та фінансування. За його оцінкою, чисельність російської армії наприкінці 2021 року перевищувала українську у п’ять разів.
У своєму дописі Залужний описує, в яких умовах українська армія зустріла агресію та як дисбаланс ресурсів вплинув на плани кремля щодо швидкого розгрому України і подальшу зміну тактики на війну виснаження.
Недофінансована армія та стагнація перед вторгненням
Генерал нагадує, що у 2021 році, напередодні повномасштабного нападу, фінансування армії не тільки не посилили, а навіть зменшили порівняно з попереднім роком. Попри гучні політичні заяви про понад 5% ВВП на сектор безпеки і оборони, йшлося про всі силові структури разом, а не лише про Збройні Сили.
Із загальної суми у 260 мільярдів гривень для Міністерства оборони, за словами Залужного, призначали менше половини коштів. Основний акцент робився на грошовому забезпеченні військових, тоді як фінансування розробки та закупівлі нового озброєння і техніки практично не зростало.
У результаті армія перебувала у стані стагнації. Грошей на розвиток, модернізацію та підвищення боєготовності бракувало, у військових частинах фіксували відтік кадрів і недоукомплектованість.
Бюджет на 2022 рік ухвалювався Верховною Радою вже на тлі ескалації та нарощування російських військ біля кордонів України. Однак оборонні видатки, за оцінкою Залужного, збільшили лише приблизно на 10% — до 133 мільярдів гривень, що не відповідало масштабу загрози.
П’ять до одного: порівняння української та російської армій
Колишній головком наводить конкретні цифри, які демонструють розрив у спроможностях сторін напередодні вторгнення. Наприкінці 2021 року російська армія мала суттєву кількісну перевагу над ЗСУ.
- Чисельність російських військовослужбовців перевищувала українську у п’ять разів.
- Танків та бойових броньованих машин у ворога було в чотири рази більше.
- Артилерії росіяни мали у 3,4 раза більше.
- Кількість ударних вертольотів у РФ перевищувала український парк у 4,5 раза.
Особливо слабкою, за словами Залужного, була ситуація у Військово-морських силах України. Країна не мала авіаносців, есмінців, корветів і підводних човнів, що контрастувало з можливостями російського флоту.
Станом на серпень 2021 року чисельність Збройних Сил України становила 250 тисяч осіб, з яких близько 204 тисяч були військовослужбовцями. Натомість у росії на той момент налічувалося вже понад мільйон військових, і їхня кількість зростала з року в рік.
Бойовий кістяк ЗСУ складався з 24 бригад. Половина з них – 12 бригад – уже виконувала завдання на сході та півдні України. Відтак лише ще 12 бойових бригад залишалися у пунктах постійної дислокації та на полігонах, і саме їх можна було оперативно задіяти у разі повномасштабної агресії.
Наступальне угруповання росії та перевага у небі й на морі
До початку великої війни росія сформувала значні наступальні сили, які, за оцінками української сторони, були готові до вторгнення. Йшлося щонайменше про 102 батальйонні тактичні групи, що відповідає до 135 тисячам військовослужбовців.
Залужний вказує, що до складу цього угруповання входили десятки оперативно-тактичних ракетних комплексів та тисячі одиниць техніки:
- 48 ОТРК;
- приблизно 2000 танків;
- 5319 бронемашин;
- близько 2000 артилерійських систем;
- під 700 одиниць реактивних систем залпового вогню.
Крім того, росія мала повну перевагу в засобах повітряного нападу та протиповітряної оборони. Напередодні вторгнення вона оновила бойовий склад авіації та переозброїла її на сучасніші зразки.
За даними розвідки, для атаки на Україну противник міг залучити до 342 літаків оперативно-тактичної авіації та до 187 вертольотів. Окремо були сформовані корабельні угруповання для дій у Чорному та Азовському морях.
“На кінець 2021 року Україна значно поступалася противнику в чисельності озброєння та військової техніки, боєприпасах, особовому складі. Сучасного озброєння теж не було. Це спонукало росіян до застосування стратегії швидкого розгрому. Коли ж розрахунок провалився, росіяни змінили стратегію на виснаження”, – розповів Валерій Залужний.
Війна виснаження і небезпека внутрішнього розколу
Ексголовком пояснює, що нині противник намагається використовувати затяжний характер війни як інструмент тиску на Україну. Мета такої стратегії – не лише завдати втрат на фронті, а й створити соціальну напругу та змусити державу нести непропорційно великі фінансові витрати.
За словами Залужного, у межах стратегії виснаження ворогу вигідніше боротися не за конкретні ділянки місцевості, а за символічні географічні та культурні об’єкти. Перетворення таких місць на фортеці, наголошує він, тільки підсилює задум противника.
Він додає, що у такій логіці жодна операція не має на меті миттєвий перелом. Війна стає боротьбою за позиції – військові, політичні та економічні, – з яких у перспективі може бути завданий вирішальний удар.
“У стратегії виснаження є свій вирішальний удар. І якщо для противника – це доведення країни до розпаду через військові дії, політичну й економічну ситуацію, що ж тоді є рішучим ударом у цій ситуації? Якщо згадати історію, то відповідь очевидна. Це громадянська війна”, — підсумовує Залужний.
Таким чином генерал попереджає, що поряд із загрозами на лінії фронту Україна повинна враховувати й ризики внутрішньої дестабілізації, якими росія намагається скористатися у тривалій війні виснаження.
