Після удару ворожого дрона та ампутації ноги Рустам опинився на межі відчаю. Панічні атаки, біль, крісло колісне. А потім – довгі місяці реабілітації, перші кроки на протезі й повернення до роботи. Його історія про те, як витримати і не зламатися.
Поранення Рустам отримав під час виконання службових завдань. Дрон влучив зненацька. Евакуація, операції, консиліум лікарів. Тіло було тяжко травмоване, а ризики зараження і ускладнень ставили під загрозу життя.
Лікарі не приховували правди. Він почув вибір, який мало хто готовий уявити. І прийняв його без вагань.
“Мені чесно розповіли про ризики, пояснивши, що або я мертвий із коліном, або живий без нього. Я сказав: ріжте”, – згадує ветеран.
Удар забрав ліву ногу до коліна, уражено праву кінцівку, пошкоджено таз, барабанні перетинки, організм зіштовхнувся з інфекцією. Та одразу після стабілізації почалася інша боротьба – за здатність жити далі.
Реабілітація стартувала вже у Дніпрі. Насамперед працювали психологи. Рустам говорить про той період відверто. Сон зникав. Фантомні болі накривали хвилями. Панічні атаки раптово паралізували тіло і свідомість. Кожен вечір повертав до моменту вибуху, а думки крутилися довкола питання: що він міг зробити інакше.
“Психолог навчив відловлювати момент, коли накриває, пити воду, дихати, повертатися в контроль. З часом це ставалося рідше. Консультації та лікування допомогли”, – ділиться він.
За його словами, найперше – прийняти, що життя вже не буде таким, як раніше. І водночас зрозуміти, що воно продовжується. Велику роль зіграла родина. Дружина, діти, мама були поруч з першого дня. Рустам живе неподалік лікарні, тому ще на ранньому етапі почав приїжджати додому в кріслі колісному і поступово звикати до нового ритму.
Команда реабілітологів працювала щоденно і послідовно. Розʼяснювали, що швидких чудес не буде. Мʼязи, ослаблені тривалим лежанням, потребували часу. Терпіння також. А ще – дисципліни.
Одним з найемоційніших моментів став день, коли Рустам уперше встав у повний зріст на протезі. Він ніби повернув собі власну висоту і опору. Запаморочення минало. Легкість усередині лишилася.
Свій протез він отримав восени 2024 року. Спочатку – милиці. Потім – палиця. Далі – перші метри без додаткової опори. Він жартує, що до вибору протеза треба ставитися так само, як до взуття: воно має бути надійним і зручним, інакше кожен крок перетвориться на проблему.
Тренування тривали щодня. Вправи, турніки, поступове збільшення навантаження. Команда поруч не лише коригувала рухи, а й мотивувала. Для нього це було важливо не менше, ніж фізичні процедури.
“Найскладнішим був не спорт, а дім. Просити допомоги, не могти взяти дитину на руки. В очах чужих був жаль, а він не допомагає. Не робіть так. Людина після поранення лишається людиною”, – каже Рустам.
Згодом він повернувся до роботи. Знову сів за кермо. Навчився проводити день у протезі без постійних знеболювальних. І зрозумів, що тіло адаптується, коли розум приймає нову реальність. Сьогодні він ділиться головним правилом – терпінням.
“Буде боляче. Будуть зусилля і час. Потрібно щодня працювати і говорити з психологом. Але у вас усе вийде”, – запевняє ветеран.
Історія Рустама лягає у ширший контекст. В Україні розгорнута система безоплатної реабілітації в межах Програми медичних гарантій. Допомогу надають амбулаторно та стаціонарно. Тривалість реабілітації при складних станах може сягати 112 днів на рік, залежно від результатів. Для пацієнтів із тяжкими травмами або ампутаціями передбачено до восьми циклів реабілітації на рік. У випадку множинних ампутацій можливі до двадцяти шести циклів.
Окремо діє послуга, яку фахівці надають у територіальних громадах. Вона дозволяє проходити відновлення ближче до дому, не втрачаючи доступу до спеціалістів. Щоб отримати направлення, потрібно звернутися до сімейного або лікуючого лікаря. Додаткову інформацію надає контакт-центр НСЗУ за номером 1677.
Розвиток системи реабілітації відбувається в межах Стратегії створення безбарʼєрного простору, ініційованої першою леді України. Інформаційна кампанія “Зміцнені” реалізується Національною службою здоровʼя за участі Міністерства охорони здоровʼя та Міністерства у справах ветеранів за підтримки проєкту Rehab4U.
Рустам визнає: шлях не закінчився. Але тепер на ньому знову є плани, робота, рух і віра в себе. А за його словами, саме це повертає людину до життя після найважчих ударів.
