Чинний чемпіон Англії дедалі частіше програє там, де колись був непереможним, у компенсований час. Черговий удар «Ліверпуль» отримав у матчі з «Манчестер Сіті», коли пенальті Ерлінга Холанда на третій доданій хвилині позбавив мерсисайдців очок.
Цей епізод не став випадковістю. У поточному сезоні команда Арне Слота вже вчетверте пропустила вирішальний гол у компенсований час другого тайму. До завершення кампанії ще далеко, але «червоні» вже повторили антирекорд Прем’єр-ліги за кількістю таких м’ячів за один сезон.
Пізні голи загалом стали характерною рисою сучасної АПЛ. Збільшений компенсований час і можливість робити п’ять замін означають, що наприкінці матчів на полі залишається більше свіжих гравців. Тому сам факт зростання кількості голів після 90-ї хвилини нікого не дивує.
Але насторожує інше. Саме «Ліверпуль», клуб із чемпіонськими амбіціями та одним із найсильніших складів в історії ліги, опинився серед команд, які регулярно втрачають результат у доданий час. Раніше по чотири такі голи за сезон пропускали «Вотфорд» і «Вест Хем», а також «Саутгемптон» – команди, які не боролися за титул, а деякі з них узагалі вилітали з еліти.
Загалом у нинішній кампанії мерсисайдці пропустили шість м’ячів у компенсований час другого тайму. Це повторення найгіршого клубного показника у Прем’єр-лізі, але з важливою різницею: всі ці голи без винятку змінили результат матчів. Для «Ліверпуля» це найгірший сезон в історії АПЛ за впливом пізніх пропущених м’ячів.
Проблема не обмежується лише доданими хвилинами. Після 76-ї хвилини «червоні» вже пропустили 12 голів. Більше в лізі мають лише «Ньюкасл», «Лідс» і «Борнмут». Для клубу це четвертий найгірший показник за всю історію виступів у Прем’єр-лізі та лише на три м’ячі менше від абсолютного антирекорду сезону 2002/03.
Триваліші матчі і загальна інтенсивність чемпіонату частково пояснюють ситуацію, але не дають повної відповіді. Причини глибші і пов’язані зі стилем гри та фізичним станом команди.
Однією з ключових причин запрошення Арне Слота була його репутація тренера, здатного грамотно керувати фізичною підготовкою. Разом із тренером з фізпідготовки Рубеном Пітерсом він запровадив індивідуалізований підхід, адаптуючи навантаження під календар і конкретних гравців. Тренування стали довшими, але менш виснажливими, а гра без м’яча – менш інтенсивною, ніж за Юргена Клоппа.
Саме цей баланс у минулому сезоні дозволив уникнути хвилі травм і став одним із факторів чемпіонства. Але нинішня кампанія пішла іншим шляхом.
«Ліверпуль» прагне ламати оборону суперників, насичуючи штрафний майданчик, і через це стає вразливим для контратак. Опоненти дедалі частіше обирають довгі передачі та прямолінійну гру, що призводить до більшої кількості єдиноборств і швидких випадів.
Фізично команда не завжди витримує такий ритм. Перехід до більш обережної і збалансованої схеми зменшив кількість швидких атак суперників, але водночас ускладнив завдання швидко забивати на початку матчів. В умовах АПЛ, де інтенсивність бігової роботи одна з найвищих у Європі, це стає серйозною проблемою.
Ситуацію ускладнює і кадровий дефіцит. Через травми у Слота обмежений вибір замін. У матчі з «Манчестер Сіті» суперник випустив Раяна Шеркі, який змінив хід гри, тоді як першою заміною «Ліверпуля» став Кертіс Джонс на 85-й хвилині, а вже потім з’явився К’єза.
Особливо гостро проблема проявляється в центрі оборони. Ібраїма Конате та Вірджил ван Дейк провели разом 25 із 26 матчів Прем’єр-ліги – більше, ніж будь-яка інша пара центральних захисників. Гравці перевантажені, а рівноцінної заміни їм немає.
Іронія полягає в тому, що в історії Прем’єр-ліги саме «Ліверпуль» забив найбільше переможних голів у компенсований час – 47, випереджаючи «Арсенал» і «Манчестер Юнайтед». Клуб, який роками славився драматичними кінцівками, тепер переживає їх з іншого боку.
Баланс між видовищністю, фізичною готовністю, атакувальним тиском і надійністю в обороні став для Арне Слота складним рівнянням. Цього сезону він вирішує його значно гірше, і саме тому «Ліверпуль» дедалі частіше втрачає очки тоді, коли матч, здавалося б, уже під контролем.
