УПЛ без недоторканних: чому «Динамо» та «Шахтар» дедалі частіше втрачають очки

Минулі вихідні подарували українській Прем’єр-лізі відразу дві гучні події, які розворушили табель про ранги та фанатські спільноти. «Динамо» на НСК не дотисло новачка чемпіонату «Металіст 1925», обмежившись нічиєю 1:1, а «Шахтар» на своєму полі поступився черкаському ЛНЗ 1:4 – причому з відчуттям розгубленості, до якого донецький клуб у чемпіонаті звик нечасто.

В останні роки ми вже бачили, як аура непохитності столичного та донецького грандів тьмяніє. Проте синхронні осічки в одному турі, та ще й настільки разючі, – це подія, що виходить за рамки рядової статистики. І все ж за футбольною логікою сенсаціями їх назвати важко. У грі з киянами харків’яни володіли м’ячем менше – 37% проти 63%, – але відповідали гостротою і дисципліною. Команді вистачило одного влучного удару з трьох у площину, а за рахунок самовіддачі й виграних єдиноборств (49,3% проти 43,8% у «Динамо») «Металіст 1925» витиснув нічию. Окремо варто згадати воротаря Данила Варакуту – так, пропустив не найскладніший м’яч, зате відбив п’ять ударів і тримав команду в грі.

Невдовзі після фінального свистка у столичних уболівальницьких пабліках запульсувала тема відставки Олександра Шовковського. Підстава емоційно зрозуміла – чотири нічиї поспіль в УПЛ: з «Оболонню» 2:2, «Олександрією» 2:2, «Карпатами» 3:3 і «Металістом 1925» 1:1. Однак у клубі хвилі не здіймають. Генеральний директор «Динамо» Дмитро Бріф напередодні цього туру прямо заявив, що питання звільнення головного тренера не стоїть, контракт чинний, а ефективність наставника задовольняє. Аргумент простий – Шовковський уже вигравав чемпіонат з цією командою і має можливість довести, що це не випадковість.

Цифри турнірної таблиці, як не парадоксально, теж на боці спокою. Попри втрату восьми очок у чотирьох турах, «Динамо» після 8-го туру скоротило відставання від «Шахтаря» до мінімуму. Причина – нестабільність самого конкурента. Підопічні Арди Турана за цей відрізок узяли максимум лише з «Зорею» 1:0 та «Рухом» 4:0, зіграли 1:1 з тим самим «Металістом 1925» і провалилися проти ЛНЗ 1:4. У підсумку замість потенційної 5-очкової фори маємо відрив у один бал – і жодних підстав для «екстреної терапії» у Києві, адже чемпіонська інтрига цілком у межах досяжності.

Нинішня динаміка в УПЛ підводить до очевидного висновку: дедалі більше клубів виходять проти фаворитів не з надією відбитися, а з планом гри – із компактною обороною, організованими виходами з-під тиску та швидкими атаками. Еталоном цього підходу став ЛНЗ у матчі з «гірниками». Черкащани були гострішими за ударами 13:9, точнішими в площину 7:3, вищими за очікуваними голами 1,93 xG проти 0,61 xG, кращими в боротьбі 51,3% проти 45,7%. Але головне – вони сміливо і високо пресингували, провокуючи «Шахтар» на помилки.

Тренер ЛНЗ Віталій Пономарьов влучно зіграв ставкою на агресивний відбір у центрі поля і на чужій половині – блискуче працював Мухаррем Яшарі – та швидкість на флангах. 21-річний Проспер Оба влаштував справжній іспит обороні суперника: 11 виграних єдиноборств із 24, 5 вдалих обводок із 9, три удари, два з яких – у площину. Найчастіше страждав Микола Матвієнко – на фоні нігерійця виглядав мов учень у спринті проти легкоатлета.

Після розгрому Арда Туран пішов шляхом, який рідко обирають тренери під тиском – визнав власну відповідальність, не шукаючи зручних відмазок. Це вигідно контрастує з риторикою його попередника і додає довіри всередині роздягальні. Та факт залишається фактом: осічок у двох найбільш титулованих учасників ліги побільшало, і це змінює баланс сил.

Короткий погляд у таблицю лише підкреслює стисненість боротьби: між першим і сьомим місцями – три очки. І це після понад чверті дистанції. Коли востаннє ми бачили таку щільність у верхній частині пелетону, пригадати непросто. Сезон-2022/23 тримав чемпіона в підвішеному стані до фінішу – «Дніпро-1» довго претендував на титул, а «Динамо» закінчило четвертим. Кампанія-2024/25 запам’яталася тим, що «Шахтар» не нав’язав гонитви «Динамо» за «золото», а потім і «срібло» віддав сенсаційній «Олександрії».

Схоже, ми поступово відходимо від моделі «двовладдя», коли чемпіонат нагадував шотландський прем’єршип з вічним дербі «Селтік» – «Рейнджерс», а решта були радше фоном. Тепер на «п’єдестал» претендує куди ширше коло – «Металіст 1925», ЛНЗ, «Полісся», «Кривбас», «Карпати», а подекуди й «Колос» із «Зорею». Брати у цих команд три очки «по інерції» більше не виходить.

Це добре чи погано? З одного боку, цікавіше дивитися чемпіонат, у якому немає «прохідних». З іншого – чесно визнаймо: нинішня рівність часто є наслідком падіння планки у фаворитів, а не вибухового прогресу колишніх середняків. Єврокубкова арифметика це підтверджує: позиції України в таблиці коефіцієнтів УЄФА послабшали, ми опинилися на 28-й сходинці – позаду Словенії, Словаччини, Азербайджану, Угорщини, Сербії, Румунії та інших асоціацій, представники яких ще 7-10 років тому здавалися зручними суперниками.

Хоч би як це різало вухо традиціоналістам, нинішню УПЛ усе частіше називають лігою фанерних грандів – табличку з таким написом можна було б повісити на дверях роздягалень «Динамо» та «Шахтаря» як додатковий подразник. Якщо ці слова стануть для них паливом – чемпіонат лише виграє. Якщо ж ні – конкуренти вже поруч і не збираються відступати.