Нахабство і невпевненість в собі

Нахабство і невпевненість в собі

Нахабство – це щось на зразок безсоромності і зухвалого самовпевненого нахабства, яке межує з хамством. Іноді нахабство має позитивний відтінок, коли акцент йде саме на впевненості в чинених діях, а не на їх безцеремонності. В наш час невпевненість у собі часто протиставляється такої «позитивної» нахабства. У минулій статті на сайті мова йшла про невпевненість у собі, страх перед рішучими діями і змінами в житті. В такому ключі подолання страху — це навіть не нахабство, а скоріше таке усвідомлення того, що відбувається, коли стає ясно, що страхи безпідставні і не мають сенсу. У цьому вже немає ніякого протиставлення. Однак сучасний «впевнений в собі людина часто в’язне саме між протиборчими «нахабством» і «невпевненістю у своїх силах, опиняючись то на одному полюсі цього антагонізму, то на іншому. Спробуємо розібратися в сутності цих явищ.

Візьмемо, наприклад, таку повсякденну ситуацію, коли, при вході на роботу встановлено контрольно-пропускний пункт. Припустимо, кілька разів в минулому ви вже забували свій пропуск, і охоронець, порушуючи статут, вас пропускав, тому що «входив у ваше становище», тому що він знає, що ви тут працюєте. Ви вже майже звикли до лояльності місцевої служби безпеки. Але ось, нещодавно з’явився новий охоронець, жорстокий, суворий на обличчя і непривітний. І ось, черговий раз з вами трапилася неуважність. Пропуск залишився вдома, ви дивіться з посмішкою на охоронця, вибачаєтесь, але той махає головою, мовляв, і мови бути не може! У них тут свої правила! Загравання з охоронцем ні до чого не призводять. Йому плювати, що вам треба повертатися додому за перепусткою, а потім писати «пояснювальну». І в цей час може виникнути цілком адекватне відчуття роздратування. Що відбувається насправді? Дійсно в цій ситуації роздратування на «нахабство» виправдано?

У подібних ситуаціях, щоб звільнитися від хворобливої реакції необхідно ясно розуміти, що керує її учасниками. Як правило, достатньо розуміння причини зовнішнього подразника. Якщо видима причина – поведінка охоронця, значить необхідно аналізувати саме цю видиму причину. Чому охоронець виявив нахабство? Тому що сволота? Це не зовнішня причина, а особиста суб’єктивна реакція. Поки поговоримо про зовнішні причини.

Охоронець може бути дратівливо скрупульозним просто тому, що боїться покарання в слідстві порушення статуту. Легко зрозуміти людину, яка боїться. Страх може виразитися зовнішньої стурбованістю, або чимось на зразок «праведного» гніву. Але навіть такий рівень розуміння зовнішньої причини може зберігати гнів, спрямований на переляканого охоронця. Може дратувати «недоречна дурість» – мовляв, «не можна ж бути таким дурнем, щоб створювати з-за необгрунтованих страхів проблеми оточуючим!». Якщо Ви вважаєте, що страх охоронця викликаний його обмеженим розумінням ситуації, варто зрозуміти, чого конкретно людина боїться. Він («даремно») може боятися втратити роботу, або побоюється, що догану начальства змусить його пережити приниження і ще більший страх. Тут зв’язок між вчинком і його причиною досить проста для розуміння. Легко зрозуміти страх. Коли людина боїться, він страждає. Складніше зрозуміти нахабство.

Щоб зрозуміти нахабство її потрібно розкласти на більш прості для розуміння складові. Як вже було згадано, нахабство і невпевненість в собі – це два полюси. По суті – це дві сторони однієї монети, одного і того ж явища. Нахаба – це невпевнена у собі людина. І щоб цю невпевненість у собі якось врівноважити, щоб довести собі, що все йде інакше, невпевнена в собі людина починає проявляти нахабство. Він себе не знає, і тому шукає підтвердження з зовнішніх джерел. Його почуття власної важливості змушує шукати підтвердження цієї «важливості» у зовнішньому світі, в тому, як реагують на нього оточуючі.

Інший раз, нахаба, щоб переконатися в тому, що він «важливий» людина, може з цією метою принизити іншу людину, або штовхнути дверцята власної шафи, яка раптом встала на шляху «важливого» людини. Зухвалець самостверджується, тому що боїться пережити приниження. Людина проявляє нахабство, щоб підтримати свою самооцінку, щоб довести самому собі, що він важливий! На progressman.ru цій темі присвячена окрема стаття.

Можливо, приклад нахабства і невпевненості в собі на пропускному пункті – не найпоказовіший. Приклади можуть бути будь-які: ситуації на дорогах, в чергах, при розділі «видобутку» та ін. у кожного в житті можуть бути свої приклади, в залежності від досвіду і даних в підсвідомості. Образно кажучи, коли зустрічаються два нахабу, це нагадує зустріч двох молодих бичків, які ніяк не можуть розійтися на вузькій стежці.

Коли нахабство зустрічається з мудрістю, це схоже на те, як початківець каратист-задирака підбурює досвідченого, який володіє чорним поясом. Досвідчений може свідомо поступитися, проявити гнучкість, тому що він вже впевнений у собі, йому не потрібні зовнішні підтвердження своєї сили, яких так потребує новачок. Велика розумна собака спокійна, а маленька шавка гавкає на всіх перехожих.

Коли «сила» тримається на слабкості оточуючих – гріш ціна такій силі. Справжня сила – вміти наполягти на своєму, дати здачі рівного собі, але при цьому не робити цього під впливом самоствердження. Сильна людина не стане тиснути, поки ситуація цього не вимагає. Добро – це не хрестовий похід проти «невірних». Добро сильніше зла не тому, що, «хто переміг, той і добрий». Добро – це мудрість, розуміння наслідків, розуміння самого себе і своїх істинних потреб. Ніхто не може бажати насильства всією душею. Нахабство – це спотворене, неповне розуміння власної природи. Добро сильніше зла, тому що добрий чоловік пізнав марність зла.

Може здатися, що в цій статті нахабство і невпевненість в собі критикуються. Єдина мета, яку я насправді тут переслідую – відображення цього психічного механізму на вербальному рівні. В ідеалі, варто пам’ятати, що як нахабство, так і невпевненість в собі – це наносне, це – подвійність, ментальна ілюзія, яка витрачає море енергії. Нахабство і невпевненість в собі – недалекоглядні «порадники». Їх керівництво призводить до хворобливих крайнощів і помилкам. Без нахабства і невпевненості в собі залишається більше енергії і ясності для прийняття зважених рішень.

Пробачити іншої людини, перестати дратуватися можна, коли є глибоке, ясне розуміння його вчинків. Тим більше що дратує нас насправді, саме те, що живе в нас самих. Нас дратує нахабство іншої людини, тому що ми самі собі забороняємо виявляти цю якість. Нахабство «іншої» людини – проекція нашого власного якості на зовнішню реальність. Чужа неприйнятна нахабство – це наша власна нахабство, яку особистий внутрішній цензор грубо впихнув в комору несвідомого. І тепер вона виривається звідти у формі розлючену подразника.

Іншими словами, ми забороняємо чужу нахабство просто тому, що заборонили її собі. Бути нахабним – зовсім не «погано». Доки тримається пригнічена нахабство, корисно практично і помірно випускати її на поверхню у формі доречною «впевненості». Тоді, чужа нахабство не буде викликати заздрість і роздратування. Ось це – вже більш глибока робота на особистому внутрішньому рівні.

У кінцевому підсумку все зводиться до страху его. Страх невпевненого в собі нахабу пробачити легше, ніж нахабство. Всі ми ще вчимося. Его стійко в динамічній рівновазі. Его – структура, яка безперервно тече, змінюється, доповнюється новими «мазками». Тому его перебуває в безперервному пошуку нових опор. Цій структурі не буває «достатньо», їй завжди «мало». Его перебуває в безперервному пошуку зовнішніх підтверджень свого процвітання. Але навіть на цьому рівні досяжно відносне заспокоєння, коли людина звільняє себе від полярності невпевненою в собі нахабства.

Для гармонізації та усунення конкретних страхів може підійти аналіз ситуації, приклад якого наведено в цій статті, і дотримання методів, які згадані в статті «Як позбавитися від страху і побороти невпевненість в собі». Щоб усунути страх повністю, необхідно пізнати себе, своє справжнє вища «Я». Це – духовне просвітлення, стан Будди. Щире прагнення до цього може навчити багато чому. Але тут я не стану радити «просвітлюватися» і медитувати. Кожен врівноважує життя найбільш ефективно тими «інструментами», які доступні на поточному етапі.

© Ігор Саторин

Інші статті за цією темою:

  • Комплекс неповноцінності
  • Подвійність переживань
  • Почуття провини, сором і совість

Источник

Карта сайту
XML