Вчені назвали небезпечну ознаку високого цукру в крові і діабету 2 типу

Вчені назвали небезпечну ознаку високого цукру в крові і діабету 2 типу

Ознаки діабету 2 типу включають нечіткий зір, підвищену спрагу, повільно гояться порізи, проте існує ще один показник – стан, коли шлунок не може перемістити їжу в кишечник, відомий як гастропарез.

Діабет 2 типу може по-різному впливати на ряд різних частин тіла. Одним з порушень, що виникають під негативною дією високого рівня цукру в крові, властивому захворюванню, може стати відхилення в роботі блукаючого нерва, який контролює швидкість спорожнення шлунку. В результаті травлення людини сповільнюється, їжа залишається в організмі довше, ніж потрібно – так виникає гастропарез.

«У нормальному стані блукаючий нерв скорочує, напружує м’язи живота, щоб допомогти переміщати їжу по травному тракту. При гастропарезі блукаючий нерв пошкоджується можливим діабетом, що заважає м’язам шлунку і кишечника працювати належним чином, перешкоджає переміщенню їжі зі шлунку в кишечник», – пише видання Express, посилаючись на висновок вчених клініки Клівленда.

Симптоми гастропарезу включають:

  • печію або гастроезофагеальний рефлюкс,
  • нудоту,
  • відчуття ситості під час їжі, що швидко виникає,
  • здуття живота,
  • поганий апетит і схуднення,
  • поганий контроль цукру в крові.

Розвиток гастропарезу – небезпечна ознака. Фахівці попереджають, що їжа, яка занадто довго перебуває в шлунку, починає ферментуватися, це може привести до росту бактерій в животі. Крім того, їжа, яка застрягла в шлунку, може перетворюватися в тверду масу, утворюючи безоар. Це щільне утворення здатне викликати закупорку в шлунку, перешкоджаючи потраплянню їжі в тонкий кишечник.

Для діабетиків 2 типу, які страждають гастропарезом, можуть виникнути небезпечні проблеми зі здоров’ям через швидке підвищення рівня глюкози в крові, коли їжа, нарешті, залишає шлунок і потрапляє в тонкий кишечник.

У лікуванні діабетичного гастропарезу найбільш важливо контролювати рівень цукру в крові. Його більш часті перевірки можуть допомогти пацієнтові і його лікарю краще адаптувати терапію, підкреслюють експерти.

Карта сайту
XML