Перегляд архітектури безпеки стає неминучим процесом. До розуміння життя без американського залучення європейські країни підійшли на п’ятому році повномасштабної війни, що збіглося з серединою другої каденції Дональда Трампа. Політика демократичних і республіканських кіл розрізнялася виключно темпами, адже європейську автономність просували і за часів Байдена. Вимушена трансформація змушує Європу шукати нові опори.
Чітке уявлення про майбутню конфігурацію в партнерів поки відсутнє. Проте глибокі удари по російському тилу змушують їх розглядати Україну як ключовий елемент оборонної системи. Європейський сектор Альянсу бачить загрозу в Росії, тоді як США зосереджені на протистоянні з Іраном. Гострота інтересів розходить союзників.
Умови відкривають перед державою великі перспективи. Союзники вже зафіксували базовий рівень фінансування українських оборонних потреб на 99%. Ліцензії на виготовлення ракет до систем Patriot стали важливим здобутком. Кошти мають витрачатися на інновації.
Спільні проєкти та технологічний розвиток зацікавили фонд NATO Innovation Fund. Західні фахівці фінансують космічне виробництво напівпровідників, штучний інтелект і біологічні розробки. Україна задіяла менше 10% наявного потенціалу. Масштабну співпрацю слід розширювати.
Новий центр за зразком британського Bletchley Park здатен об’єднати наукові ресурси. Власна суб’єктність дозволить Україні виступати модератором між партнерами. Французька компанія Thales випускає радари та дрони, але не співпрацює з британцями. Посередництво необхідне.
Сумнівний статус Європи робить її об’єктом розподілу між США, КНР та РФ. Навіть Туреччина заявляла про готовність гарантувати європейську безпеку за відповідну плату. Модель нагадує плату за зазист з 90-х років. Слабкість приваблює претендентів.
Проблеми внутрішньої організації та відсутність координації
Недостатній рівень представництва на міжнародних майданчиках шкодить державним інтересам. На дипломатичному заході 7-8 липня в Анкарі від Верховної Ради був присутній лише один народний депутат Олег Дунда, хоча офіційну делегацію очолював Володимир Зеленський. Інші експерти та делегати ПА НАТО подію проігнорували. Відсутність фахівців створює вакуум.
Хаотична комунікація заважає доносити оперативну інформацію до розробників Amazon чи Google. Ворог контролює цивільні відеокамери, модеми й роутери в Європі для управління безпілотниками без супутників. Західні партнери не знали про цю загрозу. Спільне вирішення технологічних задач гальмується.
Впровадження системи “свій-чужий” на дронах залишається невирішеним питанням. Іноземні технологічні компанії мають ресурси для розв’язання цієї проблеми. Потрібен єдиний аналітичний центр. Профільна група в Офісі Президента чи Міноборони має формувати візію на пів року наперед.
Реанімація Національного інституту стратегічних досліджень та активізація РНБО вимагають рішення Верховного Головнокомандувача. Без карт-бланшу Президента інституції працюють повільно. Партизанські методи та приватні ініціативи не замінять державний підхід. Збитки від затримки загрожують країні.
Ситуація у парламенті вимагає відновлення законодавчої спроможності. Деградація Верховної Ради триває тривалий час. Об’єднання можливе навколо лідера всередині або ззовні установи. Зміни залишаються можливими.
