Національна команда України з регбі знову не змагатиметься за вихід до вищого дивізіону. Попри впевнене перше місце у групі «С» конференції, керівництво асоціації ухвалило вольове рішення. Ключовою причиною такого кроку став критичний вік нинішнього складу. Наша збірна залишається найбільш віковою командою на європейській арені.
Україна вже давно переросла рівень поточного турніру. Втім, перехід до «Трофі» зараз виглядає передчасним. У вищому дивізіоні на гравців чекають набагато серйозніші виклики. Сьогодні збірна має гострий дефіцит молодих виконавців у сутичці. Для конкуренції на новому рівні потрібен час.
Рада тренерів вирішила будувати команду з нуля. Основна ставка тепер робитиметься на перспективну молодь. Функціонери планують підготувати боєздатний кістяк за наступні п’ять років. Цей склад має не лише закріпитися в «Трофі», а й штурмувати «Чемпіоншип».
Радою тренерів та керівним складом української Асоціації регбі прийнято колегіальне рішення омолоджувати збірну та залишитися у дивізіоні «Конференс». Потрібно награвати молодих виконавців, які стануть основою національної команди в найближчі 4–5 років, зможуть утриматися у «Трофі» та боротися за вихід до найсильнішого дивізіону – «Чемпіоншипу».
Проблема зміни поколінь ігнорувалася занадто довго. Досвідчені ветерани досі демонструють вищий клас за молодь. У поточному розіграші кольори прапора захищали справжні легенди:
- Олександр Ломакін (45 років)
- Руслан Радчук
- Віталій Крамаренко
- Олег Косарєв
- Олександр Перелі
- Ігор Юркін
- Олег Васюченко
- Олександр Скорбач
- Олексій Лещенко
Більшості цих регбістів вже виповнилося понад 35 років. Це створює величезний розрив у досвіді. Молоді гравці поки не можуть повноцінно замінити лідерів.
Віцепрезидент асоціації Олександр Потапенко теж скептичний. Він вважає, що колектив наразі не готовий до підвищення. Суперники у старшому дивізіоні набагато сильніші та збалансованіші. Потрібно ще кілька років для якісної підготовки.
Моя особиста думка така, що зараз національна команда не готова до підвищення у класі. У дивізіоні «Трофі» сильніші, серйозніші та збалансовані суперники, а у збірній України велика нестача гравців сутички. Нам потрібно ще кілька років, щоб молоді гравці набралися досвіду та змогли конкурувати на більш високому рівні.
Фінансове питання залишається найболючішою темою спорту. Під час війни знайти інвестиції в нелімпійські види важко. Асоціація не має ресурсів для залучення чисельних легіонерів. Навіть із Польщі вдається викликати лише одиниць.
Організація домашніх матчів за кордоном — це теж виклик. Останні ігри у Кишиневі фактично забезпечила молдавська сторона. Постійно розраховувати на таку допомогу в «Трофі» неможливо. Це створює додатковий тиск на бюджет команди.
Існує також велика проблема з координацією гравців. Єдиної бази даних українських регбістів за кордоном немає. Багато юних талантів виїхали через повномасштабне вторгнення. Відстежити їхній прогрес у європейських чемпіонатах вкрай складно.
Мотивація легіонерів приїжджати до збірної стрімко падає. Клуби в Європі часто неохоче відпускають своїх атлетів. Офіційні вікна для ігор існують переважно для топкраїн. Без чіткої стратегії виходу в еліту зірки обирають клуби.
Це справжнє замкнуте коло для нашого регбі. Брак коштів не дозволяє зробити крок вперед. Відмова від підвищення у класі виглядає як спроба вижити. Тільки через омолодження можна сподіватися на реальний прогрес.
