Серед тисяч експонатів Національного заповідника «Софія Київська» особливу увагу привертає тендітний артефакт ХІІ століття. Це керамічна полив’яна писанка, яка за сумісництвом є стародавнім брязкальцем. Про деталі цього непересічного об’єкта розповіла Ірина Купрієць, яка обіймає посаду головної зберігачки фондів установи.
Таємниці давньої кераміки та історія знахідки
Технологія створення цього предмета свідчить про високу майстерність давніх гончарів. Виріб виготовлено з рожевої глини за допомогою стрічкового методу, після чого майстри застосували ангоб та поливу. Завершальним етапом ставав випал і глазурування, що надавало писанці характерного вигляду.
Шлях цього артефакту до музейних фондів розпочався в Криму. Його виявили під час масштабних археологічних розкопок міського могильника в Судаку, що тривали з 1966 по 1972 роки. Керував науковими дослідженнями відомий археолог Михайло Фронджуло.
Конструкція писанки мала секрет – у порожнисту середину перед випалом клали невеликий камінець або керамічну кульку. Оскільки після термічної обробки елемент не міг прилипнути до стінок, він вільно рухався всередині, перетворюючи виріб на звуковий інструмент.
Науковці вказують на подвійне призначення таких речей. З одного боку, характерний звук брязкальця мав оберігати власника від злих сил, виконуючи захисну роль. З іншого – мініатюрні розміри предмета, що становлять усього 3 – 5 сантиметрів, дозволяють класифікувати його як дитячу іграшку.
Сьогодні подібні знахідки періоду Русі-України вважаються великою рідкістю. На думку фахівців, ці витончені вироби могли виготовлятися саме на території Київщини.
